30.04.2011 02:52
Інтервью Юрія Вовка зі статті Михайла Бриних "Гра століття: мозок проти розуму"
Юрій Вовк, гросмейстер: “Проблема навіть не в смерті шахів, а в руйнуванні уявлень про світ в цілому”
– Як, на Вашу думку, варто сприймати результат так званої “гри століття” між професором-нейрохірургом Андрієм Слюсарчуком і шаховою програмою “Rybka4”: це світова сенсація, бездоганний фокус чи банальне шулерство?
– Мене ця подія схвилювала, хоча не знаю, наскільки безпристрасні мої оцінки. Я давно стежу за професором. Як шаховий професіонал, я не дуже зрадів від появи людини, чиї обіцянки звучать приблизно так: “Ви тут працюйте роками, а я за декілька годин над всім, що ви напрацювали і настверджували, лукаво посміюся”. Мабуть, як і більшість людей, я підсвідомо боюся появи чогось незнаного, таємничого. А втім, уже декілька місяців тому я вирішив для себе, що Слюсарчук (принаймні, в царині шахів) – шарлатан, хоча мені й хотілося б уникнути категоричності.
Якщо ж спробувати відкинути упередження, то цей матч викликає багато раціонально обґрунтованих і, головне, суто шахових запитань. Перше з них – це аномальна помилка комп’ютера на десятому ході, коли “Рибка” одразу ж потрапила до доволі складної позиції, хоча теорія давно (і це неодмінно мало бути записано в базах програми) знає цю помилку. По-друге, незрозуміло, чому Слюсарчук (особливо під час першої партії) оголошував ходи надзвичайно швидко, та ще й встигав розповідати всю історію свого життя, дякувати глядачам за підтримку тощо. Шахова ж гра потребує концентрації, та ще й неабиякої. Цього, власне, я не бачив. По-третє, майже всі ходи Слюсарчука в обох партіях відтворюють те, що й пропонує машина. Я вже не згадую про попередні безкінечні псевдосайти матчу і псевдоменеджерів Слюсарчука (яких я нарахував 3-4), та й про перенесення дати самого матчу. Але чи це дійсно свідчення шарлатанства Слюсарчука? Я відповім чесно: не знаю. Люди колись осміювали і називали божевільними тих, хто вірив, що людина літатиме, чи говоритиме на великих відстанях.
– Чи є підстави вважати, що “Рибка” у цьому матчі демонструвала значно скромніші можливості, ніж зазвичай? І як ви можете прокоментувати рівень шахової майстерності аматора Слюсарчука?
– Так, “Рибка” вела себе досить нетипово – помилялась і чомусь грала дуже швидко, а це є можливою ознакою того, що текст партії ще до початку публічної демонстрації внесли в її “книгу” (бібліотеку дебютної теорії комп’ютера). А Слюсарчук грав, як комп’ютер. Тому, власне, й закінчилась унічию друга партія, бо машина фактично грала сама з собою. Це було дивне видовище.
– Якщо раптом повірити у “чистоту експерименту”, то цей матч, як мінімум, руйнує всі теперішні уявлення про шахи й виголошує їм остаточний смертний вирок. Якщо ж ми маємо справу з містифікацією, то аналогічний вирок доведеться зачитати Федерації шахів України, що забезпечила організацію змагання.
– Якщо рекорд Слюсарчука істинний, то проблема навіть не в смерті шахів, а в руйнуванні уявлень про світ в цілому. Принаймні, поява надлюдей мене лякає. Слюсарчук, наприклад, уже вимагає до себе особливої уваги (про це він каже у своїх інтерв’ю). Може, я просто песиміст, що бачить лише “темний бік” наукового прогресу, еволюції тощо. Якщо ж це містифікація, то вважаю, що ФШУ не брала свідомої участі в організації шахрайства.
| Просмотров: 37354 | |
